Значення кролівництва як галузі

Copyright © 2003 -2016 Раббакс Текнолоджи
             Автор  Наталия Григорьева
 
 
Витяг з монографії 
Г.А.КОЦЮБЕНКО

«НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КРОЛІВ»

Повний текст праці див. тут.


Значення кролівництва як галузі у агропромисловому

виробництві країни, його стан та тенденції розвитку



Розглягуті питання:  значення кролівництва, кролятина, технологія переробки
кроликів,  печінка кроля, 
             кролячий жир, кролячі шкурки, закупівля шкурок кроликів, пух
кроликів, кролячий гній, 
                                 кролівництво, схрещування у кролівництві, генофонд кролів

Сучасне економічне становище країни вимагає від фахівців
тваринницької галузі прогресивних пропозицій та розробок у
вирішенні забезпечення населення повноцінним, високоякісним та
недорогим білком. Одним із таких продуктів харчування є
кролятина. Кролятина вважається цінним дієтичним продуктом.
На сьогодення за кордоном м’ясо кролів реалізується утричі
дорожче, ніж пташине. Кролятина є джерелом повноцінного білку,
мінеральних речовин та вітамінів. За вмістом азотистих речовин
вона поступається тільки м’ясу індички. Кролятина
характеризується ніжною консистенцією, тонковолокнистою
структурою із рівномірно розташованими тонкими прошарками
жирової тканини, що додає м’ясу мармуровість. Жир
відкладається переважно в черевній порожнині, біля нирок,
шлунку, а також на загривку між лопаток. На поверхні тушки жир
майже не відкладається. У тушці відгодованого кролика
(переважно в черевній порожнині) може міститися до 400-500 г
жиру, кролятина належить до білого м’яса, колір якого приємний
блідо-рожевий [11].
Високий вміст повноцінних білків й екстрактних речовин,
невелика кількість жиру і холестерину вигідно відрізняє це м’ясо
від яловичини, свинини і баранини. Білок кролятини засвоюється
організмом людини на 90 %. Холестерину у м’ясі кролика в 2,4-2,7
разів менше, ніж у курятині і телятині [14]. Вишуканим
делікатесним продуктом є печінка кроля. Вона містить активні
гормональні речовини, багато вітамінів, має своєрідний смак і
використовується для смаження, тушкування, виготовлення
начинок. Печінковий паштет із кролика за своїми якостями
наближається до славетного гусячого паштету [46].
До м’ясних продуктів відносять також лівер кроликів: серце,
легені, трахеї, м’ясні обрізі. У вигляді фаршу лівер - це прекрасна
начинка для пиріжків; з неї роблять також дієтичні м’ясні паштети.
Безвідходна технологія переробки кроликів на м’ясо
передбачає також виготовлення м’ясокісткового і кісткового
кормового борошна із крові й нестандартних тушок [157].   

  Відповідно сучасної теорії харчування, продукти повинні не
тільки задовольняти фізіологічні потреби організму, але і
виконувати профілактичну та лікувальну мету. Говорячи про
традиційність м’ясної сировини, неможна не врахувати
кролівництво, яке успішно починає розвиватися на вітчизняному 
ринку ресурсів. Кролятина користується широким попитом у
населення. Вона рекомендується до вживання тим, хто хворіє на
харчову алергію, хвороби сердцево-судинної системи, органів
шлунково-кишкового тракту, печінки.  Вивченню даної проблеми
присвячені роботи російських фахівців Е.А. Алексеевой [7], Р.Ю.
Куца [132], И.А. Умеринкова [177] та ін.                   

Кролівництво - галузь тваринництва, яка займається
розведенням найбільш скоростиглих тварин для одержання від них
дієтичного м’яса, хутра, пуху тощо. Як галузь сільського
господарства, вона відрізняються високою економічною
ефективністю завдяки багатоплідності та скоростиглості тварин
при невеликих витратах кормів, праці та коштів. За відносно
короткий термін (1,0…1,5 роки) окуповуються витрати, а
виробництво можна збільшити у чотири - п’ять разів [127].
Кролівництво успішно розвивається у господарствах різних
форм власності. Інтенсивні Європейські технології виробництва
кролятини дозволяють отримувати тушку масою 1,6…1,8 кг у
дев’яносто денному віці при кормовитратах на центнер продукції
3,0…3,2 ц корм.од. [217]. 
Від однієї кролиці за рік можна отримати реально 80… 90 кг
кролятини при собівартості 70…80 грн за кг виробляємої
продукції [3]. Також значну частку у прибутку від вирощування
кролів складає хутрова, пухова та побічна сировина (внутрішній
жир та гній) [33].
  Кролячий жир м’який, застигає при низькій температурі,
легко засвоюється і в порівнянні з іншими тваринами жирами є
більш цінним у біологічному відношенні. Відношення ненасичених
жирних кислот до насичених в ньому найвище. Він володіє
найбільшим вмістом незамінних поліненасичених жирних кислот.
Така висока біологічна цінність кролячого жиру являється одним із
чинників того, що м’ясо кролика має високі смакові і дієтичні
якості [22]  Вартість кролячого жиру при закупівлі для потреб
фармацевтичної та парфумерної промисловості коливається від 50
до 300 грн за 1 кг [111].
Хутро кролів йде на виготовлення доброякісних і дешевих
виробів. Воно використовується як у натуральному вигляді, так і як
імітація під хутро котика, крота, куниці [60].
У нинішніх умовах, закупівлі кролячих шкурок різко
скоротилися за рахунок значного подорожчання комбікормів,
племінного молодняку, металевої сітки, що призвело до високої
собівартості цієї продукції. А з іншого боку, виникли труднощі з
реалізацією шкурок: пропоновані переробними підприємствами
закупівельні ціни не покривають витрат на вирощування кролів.
У зв’язку із загальною економічною ситуацією в країні
закупівлі шкурок кроликів різко впали, але об’єктивно це
нерозумно і не має перспективи. У всьому світі, навіть у заможних
країнах Європи та Америки, вироби з шкурок кролику, імітовані
під хутро більш цінних м’ясоїдних звірів, користуються великим
попитом і, відповідно, пропозицією [65].
У Франції проводяться дослідження в напрямку селекції
кролів за хутряною продуктивністю, пошуку моделей і типів
господарств, в яких хутрова продуктивність займала б певне місце
в економіці галузі. Як вважають самі французи, ємність їхнього
ринку - 100 млн. шкурок кролика на рік. Франція тільки за рахунок
експорту необроблених шкурок кроликів має 57 млн. франків на
рік [210].
Вироби із пуху кроликів відрізняються елегантністю і
знаходяться в тому ж ряду благородних товарів вищої якості, що й
кашемір, альпака, вігонь. Пух кроликів має навіть деяку перевагу
в тому, що він відразу готовий до переробки без дорогих операцій
- миття, сушки, видалення ості тощо. Це скорочує витрати на
готовий виріб. Вважається, що вироби із пуху мають деякі
лікувальні властивості, допомагають при радикулітах, невралгіях.
Пухове волосся кролів становить 90-98 % загальної маси,
воно однорідне, дуже тонке (11-19 мкм), слабо звивисте, пружнє і
еластичне. У незначній кількості в пуху зустрічаються перехідний
волос і ость. Остьове волосся в 3-4 рази товще, ніж пухове і довше.
Швидкість росту волосяного покриву пухових кроликів - 0,6-0,7
мм за добу. Завдяки своєрідній будові лускатого шару, клітини
якого виступають одна над іншою (як черепиця на даху), волосся
пухових кроликів має хорошу здібність до прядіння і звалювання.
Пух кроликів містить незначну кількість жиропоту - 0,7-1,5 %, що
додає йому специфічну ніжність та шовковистість. Середня
довжина пухового волосся 6-7 см, а у кращих ангорських кроликів
досягає майже 16-22 см.
За фізико-механічними властивостями кролячий пух
характеризується гігроскопічністю, легкістю, шовковистістю,
малою теплопровідністю. Теплоізоляційні властивості кролячого
пуху у 10 разів вище за овечу вовну. Проте за міцністю пряжі,
міцністю та носкістю готові вироби з пуху кроликів значно
поступаються вовновим унаслідок низького змісту сірки у
кірковому шарі волокна.
На кролицю з приплодом і часткою самця отримують 482 кг
кролячого гною на рік. На фермі з поголів’ям 3000 кролиць це
складає близько 1500 т гною. На деяких крупних фермах кролячий
гній після термічної обробки на АВМ використовують як
підгодівлю для великої рогатої худоби і свиней. У середньому
живильна цінність кролячого гною в 2-3 рази вища, ніж гною
інших видів тварин [147].
Так, за даними В.Ю. Васильева [42] вартість кролячої
шкурки у хутровому виробі може складати від 50 до 100 грн, а 1
тонна гною - 150…200 грн.
Кролівництво, як окрема галузь тваринництва, почала
розвиватися на теренах колишнього Радянського Союзу з кінця 20-
х років ХХ століття. І одним із заходів збереження генофонду
видів та інтродукції нових цінних порід кролів була організація
спеціалізованих господарств із розведення їх у клітках [63].
З давніх часів на півдні України існували колонії диких
кролів, що вказує на оптимальні природні умови для розвитку
галузі [55]. Піку свого розвитку кролівництво набуло у 70-80 роках
минулого століття. Виробництвом кролятини на промисловій
основі займалися: радгоспи “Феодосійський” та “Авангард”,
птахофабрика “Південна”. Племінний репродуктор “Червона
Поляна” забезпечував кролівничі господарства високоякісним
племінним молодняком таких порід, як радянська шиншила, білий
та сірий велетень, сріблястий. Кримське науково-виробниче
об’єднання “Еліта” проводило дослідну роботу із спеціалізованими
м’ясними породами - новозеландською білою та каліфорнійською
[140].
В Україні упродовж десятиліть було сформовано потужну
сітку звірогосподарств з унікальним генофондом кролів, у яких
вироблялося за даними 1995 року понад 75 % хутра. Галузь була
високорентабельною, а хутрова сировина та вироби -
конкурентоспроможними на світовому ринку. Держава мала значні
валютні надходження від реалізації хутра на аукціонах.
За останні 15 років в країні відбулося значне зменшення
чисельності поголів’я кролів, особливо цінних порід, які
перебувають на межі зникнення і потребують збереження та
подальшого відтворення поголів’я [83].
Останнім часом кролівництву взагалі не приділялося
належної уваги на державному рівні. Припинили своє існування всі
державні підприємства, зменшилося забезпечення населення
кролятиною.
Нині стан галузі характеризується поступовим відродженням.
Відбувається нарощування поголів’я кролів не тільки типових для
українського кролівництва порід, а й нових, французької та
бельгійської селекції [94].
Розвиваються організаційно-господарські структури
ринкового типу (акціонерні товариства, колективні, приватно-
орендні, кооперативні підприємства тощо). На початок 2011 року
приватних племінних кролівницьких підприємств у країні
налічувалося вісім: 1 племінний завод та 7 племінних
репродукторів. Оскільки кролівництво зосереджено у приватних
підприємствах, неможливо організувати централізований облік та
належний контроль якості племінної продукції [167].
Існуючі до сьогодення технології не конкурентоспроможні з
Європейськими. Тварини повільно ростуть, збільшуючи витрати,
спостерігаються чисельні втрати молодняку через низьку якість
вакцин та кормів [168]. 
Виходячи з сучасних уявлень популяційної генетики,
генофонд тварин визначається “як сукупність елементарних
спадкових ознак (точніше алелей) однієї популяції в межах якої
вони характеризуються певною частотою”. У
сільськогосподарській практиці слід віддавати перевагу поняттю
генофонду як сукупності спадкової інформації, закладеної в
придатних до розмноження особин певного виду (або видів
тварин) із врахуванням реалізації їхнього генетичного потенціалу в
конкретних умовах ведення галузі [10].
Одним із аргументів ухилення від популяційного принципу
організації генофонду є дія антропогенного фактору [51].Так,
якщо чисельність популяцій диких видів видозмінюється
відповідно із закономірностями природного відбору, то поголів’я
домашніх тварин визначається потребами людини. Ареал диких
тварин залежить від природної ситуації, поширення домашніх
тварин і від діяльності людини. Характерною рисою популяції
диких видів тварин є наявність панміксії, а у тваринництві
здійснюється цілеспрямований підбір батьківських пар. Основним
фактором еволюції диких тварин є природний відбір, домашніх
тварин - штучний, напрям якого все більше розходиться з
природним.
Насичення стада кращими представниками ліній та родин, а
також пошук кращих комбінаційних поєднань у різних методах
підбору за ознаками, що селекціонуються, дає можливість
консолідувати необхідні ознаки у тварин, а також зберегти високі
якісні показники породи.
У чистопородному розведенні, а також міжпородному
схрещуванні під впливом суми факторів (оцінки за якістю
нащадків, ціленаправленого відбору та підбору, вирощування
високопродуктивного ремонтного молодняку, повноцінної годівлі
та утримання тварин) формується високий генетичний потенціал
продуктивності [50]. Селекція на поєднанність порід, типів і ліній у
теорії та практиці селекційної роботи обумовлена тим, що
гетерозис проявляється не в кожному міжпородному схрещуванні.
Навіть в умовах, що забезпечують високий його прояв, це явище в
більшості залежить від генетичних особливостей вихідних порід
[70].
У господарствах України усіх форм власності розводять
кролів понад 15 різних порід. Наявність такої кількості генотипів
пояснюється, насамперед, необхідністю більш ефективного
використання природних та кормових умов різних регіонів країни,
а також широким впровадженням схрещування у кролівництві
[61]. За чисельністю породний розподіл становить: сірий велетень
(СВ) - 24,4%, білий велетень (БВ) - 22,7%, шиншила (РШ) - 21,6%,
сріблястий (Ср) - 11,6%, бельгійський велетень (БлВ) - 7,9%,
каліфорнійська (Кл) - 6,2%, новозеландська біла та червона (НзБ,
НзЧ) - 3,6% і на частку інших порід припадає лише 2,0%: білий
панон, метелик, німецький баран та декоративні породи [65].
Таким чином, наявний в Україні генофонд кролів є
підставою для розробки сучасних селекційно-генетичних програм
з широким застосуванням методів чистопородного розведення та
схрещування для одержання племінної продукції та товарної
кролятини.


Назад  -   вперед










ЭКО-КРОЛИКОВОДСТВО
Значення кролівництва як галузі
UK
Кролиководство как бизнес
Бизнес на кроликах
rabbit-breeding rabbax technology
Интенсивное промышленное кролиководство
Кролівництво в Україні
Альтернативные проекты

Раббакс Текнолоджи
эко-ферма для кроликов  Раббитакс 8